КОЛІЩА́, а́ти, с. Невелике колесо (у 1, 3 знач.). От слуга везе пані в кріслі на коліщатах (Л. Укр., III, 1952, 527); Тільки дивиться [Телесик] на орла: що не лапи в нього, а коліщата, що не хвіст, а дощечка (Тич., І, 1957, 155); Молотарку годував снопами незнайомий чоловік.. Час від часу він мастив коліща олією (Томч., Готель.., 1960, 62); * У порівн. Посадивши машину, він засипав його [Михайла] цілими ворохами круглих, мов коліщата, слів (Загреб., Європа. Захід, 1961, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 225.