Колісчатко, ка, с. Ум. отъ колісча́.
1) Рѣзецъ для тѣста.
2) мн. Родъ прошвы или вышивки на бѣльѣ. Чуб. VII. 415.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 270.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
Колісчатко, ка, с. Ум. отъ колісча́.
1) Рѣзецъ для тѣста.
2) мн. Родъ прошвы или вышивки на бѣльѣ. Чуб. VII. 415.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 270.