КОЛІ́ЙНИК, а, ч. Робітник, що працює на залізничній колії. Здавалося, чиясь невидима рука швидко відставляла вбік будиночки, поодинокі дерева, червоні будки колійників (Жур., До них іде.., 1952, 3); Невтомний нагляд за стиками забирає у колійників чимало праці й часу (Рад. Укр., 6.VІ 1962, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 223.