КОЛІ́Й, я́, ч.
1. Той, хто коле (забиває) свиней. Я там лементувала, наче порося під ножем у колія, — мабуть, на третій вулиці було чути! (Крим., Вибр., 1965, 377); — Ходім та показуйте,— розпорядився колій, щоб не гаяти часу, бо мав сьогодні ще в одного господаря кабанця колоти (Іщук, Вербівчани, 1961, 431).
2. Ніж, яким колють свиней. Вхопивши однією рукою за ногу, валив [батько] і зразу ж вивертав догоричерева найбільшого кабана і ..миттю вбивав у його серце вузького, кров’ю вибіленого колія .Стельмах, І, 1962, 22).
3. іст. Учасник коліївщини. Ляхи постерегли, що тільки горстка одна.. коліїв такий розрух вчинила (Стар., Облога.., 1961, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 223.