КОЛІ́ЗІЯ, ї, ж. Зіткнення протилежних поглядів, прагнень, інтересів. Життя мужиків та міщан і життя людей інтелігентних на Україні є зовсім інакше від нашого [галицького], інакші там інтереси, інакші типи, інакші колізії (Фр., XVI, 1955, 179); // Зображення життєвих конфліктів і боротьби в художньому творі. Драматичні колізії і катастрофа в п’єсах Островського всі виникають внаслідок сутички двох партій — старших і молодших, багатих і бідних, свавільних і покірливих (Про мист. театру, 1954, 73); Буває так, що письменник вважає за краще вигаданий сюжет, вигадані колізії і характери, аніж узяті з життя (Донч., VI, 1957, 598).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 223.