КОЛЯ́СОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до коля́ска. Справлю собі колясочку. Проїжджати буду (Чуб., V, 1874, 106); Мати стояла біля колясочки, легенько похитувала її за ручку, присипляла немовля (Коцюба, Нові береги, 1959, 463); * У порівн. На сцену вийшов Боженко в кожусі, шапці і з кулеметом «максимом», який тихо покотився за ним, наче дитяча колясочка (Довж., І, 1958, 166).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 238.