КОЛЯ́СА, и, ж., ааст. Коляска (у 1 знач.), їздять вони [пани] у таких колясах, що хитав, як у колисці (Вовчок, І, 1955, 380); А ось він сам — в труській колясі Чи в торохтливім тарантасі (Бажан, Роки, 1957, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 238.

Коляса, си, ж. Экипажъ, коляска. Ой пізнала мила вороні коні, а ще пізнавай новую колясу. Чуб. V. 742. Їхала, кажуть, одна скупа пані… і попалася розбійникам: обступили колясу. МВ. ІІІ. 24. Ум. Коляска, колясонька, коля́сочка. Ласка не коляска: сівши, не поїдеш. Ном. № 4488. Вже кучері молодії на колясоньках стоять і віжечки шовковії в білих рученьках держать. Чуб. V. 536. Уже кониченьки позапрягані, і колясочки позавертані, тільки сісти та поїхати. Грин. III. 548.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 274.