КОЛЯДУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. колядува́ти. Після святого вечора починалися нові радощі — колядування (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 57); Ні одне весілля, ні одні танці, ні одне колядування не обходилось без неї (Стельмах, І, 1962, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 237.

Колядування, ня, с. Пѣніе колядок въ рождественскій вечеръ (25 декабря).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 274.