КОЛЮ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. колю́чий. Зважаючи на колючість куща, збирати [ягоди ялівцю] руками важко (Лікар. рослини.., 1958, 70); Лице його було червоне, люте; очі стратили свою гостру колючість і якось похмуро дивились (Мирний, III, 1954, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 237.