КОЛЬОРИ́СТИЙ, а, е, розм. Те саме, що барви́стий. [Панна:] Уві сні я часто бачу себе у таких світлих та кольористих убраннях, яких в дійсності ніколи й не бачила на собі (Вас., III, 1960, 477); Перед будинком розстилався невеличкий квітничок: десяток кольористих клумб і жовті стежки між ними (Смолич, II, 1958, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 238.