КО́ЛЬЗОВИ́ЩЕ, а, с. Поле, на якому зібрано кользу. Просто до кагатів попрасували. Не дорогою, а кользовищем (Мушк., Чорний хліб, 1960, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 238.