КОЛО́ЇДНИЙ, а, е. Прикм. до коло́їд. Денатурація білків обумовлює зміну їх колоїдного стану — коагуляції (Технол. пригот. їжі, 1957, 75).

∆ Коло́їдна хі́мія — розділ фізичної хімії, в якому вивчаються колоїди. Українські радянські вчені внесли значний вклад у колоїдну хімію (Вісник АН, 12, 1957, 35); Коло́їдний ро́зчин — проміжний стан між суспензією і розчином найдрібніших, але більших, ніж молекули, частинок в рідині. Колоїдні розчини займають проміжне місце за розміром частинок між справжніми розчинами і суспензіями (Хімія, 1956, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 229.