КОЛО́ЇД, у, ч. Речовина, що не кристалізується (білок, крохмаль, клей і т. ін.) і розчини якої не просочуються через тваринні й рослинні перетинки. При наявності увібраного натрію колоїди грунту в дощову погоду дуже набрякають, вбираючи багато води (Наука.., 11, 1956, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 229.