КОЛОШНИ́К, а́, ч., спец. Верхня частина доменної печі, вагранки тощо разом з отвором, через який засипається колоша (див. коло́ша2). Посиленням тиску газу під колошником і збільшенням температури дуття значно підвищено продуктивність доменних печей і знижено витрати коксу (Ком. Укр., 7, 1960, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 236.