КОЛОСО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до колосо́к. Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки? (Тич., І, 1957, 5); * Образно. Як реп’ях той, учепиться [доля] За латані поли Та й збирає колосочки На чужому полі (Шевч., І, 1951, 274).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 233.