КОЛОСОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до ко́лос. Ячмінь, який має недосить міцний колосовий стрижень, ..обсипається і обламується (Зерн. комбайни, 1957, 5); // Який має суцвіття у вигляді колоса. Яру пшеницю сіємо перехресним способом раніше від інших колосових культур (Колг. Укр., 9, 1956, 18); // у знач. ім. колосові́, ви́х, мн. Злакові хлібні рослини. Озимі колосові посіяно на масивах, оброблених за типом півпару (Рад. Укр., 31.1 1963, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 233.