КОЛОРИ́ТНИЙ, а, е.

1. Який відзначається майстерним співвідношенням фарб, кольорів (про картину, фреску і т. ін.). Перед моїми очима майнули, мов мрія, картини Маккарта, ..картини колоритні, іскряні, свіжі (Н.-Лев., III, 1956, 311); // Барвистий.

2. перен. Своєрідний, характерний, яскраво виражений. Михайло Окунь — один з колоритних реалістичних образів українського куркуля, створених Карпенком-Карим (Життя К.-Карого, 1957, 87); Колоритна мова дядька Лева, Килини, Лукаша, його матері та інших персонажів підтверджує, що образи ці списані поетесою з типів волинських селян (Рад. літ-во, 2, 1962, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 232.