КОЛОРИ́СТ, а, ч.

1. Художник, у творах якого головним засобом втілення художнього задуму є колорит (у 1 знач.). Григорій Степанович Смольський відомий глядачам як чудовий колорист, твори якого не раз експонувалися на виставках (Мист., 3, 1962, 37); * Образно. Глибокий психолог, прекрасний колорист, майстер чіткого малюнка і яскравого образу, Банда Василевська завойовує читача щирістю своєї творчості (Літ. газ., 2.III 1950, 2).

2. Майстер розцвічення або забарвлення тканин.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 232.