КОЛОРАТУ́РНИЙ, а, е. Стос. до колоратури. У практиці багатьох наших педагогів вокалу ще цупко тримаються залишки своєрідного формалізму.., всю увагу зосереджено тільки на техніці, тій чи іншій високій ноті, колоратурних пасажах (Про мист. театру, 1954, 421).

∆ Колорату́рне сопра́но — жіночий голос найвищого регістру, що легко й вільно виконує колоратуру. З прочинених дверей залящав голос худенького дівчати — у неї було навдивовижу гарне, ясне і гнучке колоратурне сопрано (Дмит., Наречена, 1959, 221).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 232.