КОЛОРАТУ́РА, и, ж. Прикрашування вокальної партії технічна блискучими, віртуозними пасажами, трелями, руладами і т. ін., а також здатність голосу виконувати їх. Веселі рулади жвавої колоратури заповнили кімнату (Смолич, День.., 1950, 244); Мріяла [Тоня] про міську олімпіаду, на якій вона сподівалася покорити жюрі своєю колоратурою (Мокр., Сто.., 1961, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 232.