КОЛО́НІЯ, ї, ж.
1. Країна, позбавлена імперіалістичними державами політичної та економічної незалежності. Німецький імперіалізм поставив собі мету скинути Радянську владу і перетворити нашу Батьківщину у свою колонію (Біогр. Леніна, 1955, 193); Протягом кількох століть Індонезія була іноземною колонією (Наука.., 4, 1958, 52).
2. Поселення переселенців з іншої країни, області. Тепер я не над морем, хоч і під ясним небом, тепер я над лиманом Дністровим біля города Акермана у французькій колонії в Шабі (Л. Укр., V, 1956, 64); Вивчила [експедиція] стан російських колоній в Америці і провела всі необхідні роботи на кораблях (Видатні вітч. географи.., 1954, 54).
3. Товариство земляків у чужій країні; земляцтво. — Ти зрозумій, яка се сила,— Драгоманов!.. Він встановить тісний контакт з емігрантською колонією у Відні (Кол., Терен.., 1959, 159).
4. У стародавньому світі — поселення, засновані греками, римлянами, фінікійцями та ін. на чужих землях. Селища греків у чужих країнах прийнято називати колоніями (Іст. стар. світу, 1957, 98).
5. Певні заклади спеціального призначення (лікувальні, виправні тощо). Він чомусь переконаний, що з усіх умінь вміння медика найбільш вартісне,— медики чи на фронті під час війни, чи навіть в місцях ув’язнення, у виправних колоніях,— всюди вони є людом потрібним (Гончар, Тронка, 1963, 176); Далі — піски, соснові бори, Ворскла, монастир на горі, в якому розмістилася дитяча трудова колонія (Тют., Вир, 1964, 50).
6. біол. Складна сукупність особин, які живуть в з’днанні одна з одною. В першій половині квітня попелиці починають розмножуватись, утворюючи на бур’янах свої колонії (Техн. культ., 1956, 266); Хлопець шарпнув гілку і струсив на себе цілу колонію кузок (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 231.