КОЛОМИ́ЙКА, и, ж.

1. Українська народна пісенька типу частівки. З гори на гору, з поточна в поточок — пурха коломийка, така легенька, прозора, що чуєш, як од неї за плечима тріпають крильця… (Коцюб., II, 1955, 314); На тих машинах кількадесятеро хлопців і дівчат сидять та коломийки співають (Жур., Опов., 1956, 193).

2. Український гуцульський масовий танець, основною фігурою якого є замкнене коло. Хороводи, метелиці, гопаки, козаки, коломийки, гуцулки, різні сюжетні танці.. разом з новими танцями складають основу хореографічного мистецтва і в наш час (Мист., 4, 1962, 20); * Образно. Ватра з радості лиже чорний котел, в якому сироватка гуля коломийки (Коцюб., II, 1955, 326).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 229.

Коломийка, ки, ж.

1) Жительница Коломыйскаго округа. Ой славная коломийка по дворі ходила. Чуб. IV. 492.

2) Особый родъ пѣсенъ въ Галиціи, Буковинѣ и Угорской Руси, получившій свое названіе отъ г. Коломыи, гдѣ онѣ наиболѣе распространены; каждая пѣсня состоить изъ 2-6 стиховъ въ 14 слоговъ каждый, съ цезурой послѣ 8-го стиха. Як я тую коломийку зачую, через тую коломийку дома не ночую. Гол. См. Сумцовъ. Коломийки. КС. 1886. IV.

3) Танецъ въ Галиціи и Угорск. Руси. Де-Волланъ, Угро-русскія пѣни. 16.

4) = Клепаня. Шапка эта такъ называется въ Галиціи по той причинѣ, что ее носять въ Коломыйскомъ округѣ. Гол. Од. 69.

5) Родъ сумки шерстяной, носимой гуцулами-мужчинами черезъ плечо. То-же, что и дзьобенка. Kolb. I. 37.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 271.

коломи́йка —

1) українська на­родна, перев. жартівлива, пісенька-співанка з 2—6 рядків. Як я тую коломийку зачую, зачую, Через тую коломийку дома не ночую (Я. Головацький); Ой співанки-коломийки, в’язанку з них в’яжу, Як попросять заспівати, я ся не відкажу (коло­мийка);

2) гуцульський масовий народний танець, основною фігурою якого є замкнене ко́ло (див.);

3) рід вовняної торби, що її гуцули носять через плече.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 301-302.