КОЛО́МАЗЬ, і, ж. Мазь для коліс із дьогтю й смоли. З Городищ чумак, пішовши в Крим за сіллю, В дорозі нидіє двадцяту вже неділю. Обшарпавсь до рубця, в коломазь обліпився (Г.-Арт., Байки.., 1958, 46); Один дядько пішов змастити осі коломаззю, другий — ланцюги виносити, в’язанку сіна приготувати в дорогу (Томч., Готель.., 1960, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 229.