КОЛИВНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

1. Однокр. до колива́тися 1. Не доходячи до Макара, раптом коливнулась [курка] і повалилася на землю (Добр., Тече річка.., 1961, 42).

2. перен. Те саме, що ворухну́тися. Якусь часинку щось схоже на зрадливу байдужість коливнулося у серці (Рибак, Час.., 1960, 819).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 221.