КОЛЕСУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. колесува́ти 1. Вони [польські пани] .. страчували українських народних ватажків, карали їх колесуванням, смертю на палі… (Довж., III, 1960, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 219.

колесува́ння — дуже жорстока середньовічна смертна кара через ламання кісток на спеціально об­ладнаному колесі, що крутиться. Відьом же тут колесували і всіх шептух і ворожок (І. Котлярев­ський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 299.