КОЛЕГІА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Стос. до колегії (у 1, 2 знач.). Колегіальні установи.

2. Який здійснюється спільно, групою осіб. Колегіальні ухвали; Колегіальне розв’язування питання; // В основі якого лежить здійснення чого-небудь спільними силами. Вони [партійні комітети] будують свою діяльність на колегіальних засадах (Рад. Укр., 1.ХІІ 1961, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 217.