КОЛГО́СПНИК, а, ч. Член колгоспу. Біля насіннєвої ділянки стоїть гурт прибулих колгоспників (Головко, І, 1957, 425); Сучасний радянський колгоспник — це державна людина, діяч з широким міжнародним кругозором (Рад. Укр., 26.III 1950, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 216.