Колачини, чин, ж. мн. Четвертый день свадьбы (въ Галиціи), когда новобрачные получаютъ подарки. Kolb. I. 311.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 267.

кола́чини = кола́чання — у Гали­чині — четвертий день весілля, ко­ли молоді одержують подарунки; на Гуцульщині відомі ще похре́сні кола́чини після вво́дин (див.), коли за святковим столом господар клав перед кумою, а господиня — перед кумом 8—12 великих колачів (див. кала́ч 3), примовляючи: «Просим кумів колачі — від Бога великі, від нас малі»; колачини відбувалися й по смерті дитини; колачі клали на землі, а потім подавали кумам за душу померлої дитини.