КОКТЕ́ЙЛЬ, ю, ч.

1. Напій, що становить суміш коньяку, лікеру та вин, іноді з цукром, прянощами тощо. Раз на тиждень Софрон ішов у салон, щоб пограти у кості та пропустити склянку коктейлю (Рибак, Час.., 1960, 86).

2. Напій, приготований із суміші молока з сиропом і морозивом, кави з морозивом і т. ін. Молочний коктейль; Кавовий коктейль.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 216.