КОКО́РА, и, ж., спец. Нижня частина стовбура хвойного дерева разом із перпендикулярним до нього великим коренем, що використовується для будівництва дерев’яних суден. Часто з коріння й стовбура, заготовляють полози для саней, роблять кліщі для хомутів та кокори, що йдуть для суднобудування (Стол.-буд. справа, 1957, 9); Понад берегом на підпорах вимальовувались обриси майбутніх лодій [великих човнів] — днища в них довбані, залізними цвяхами прибиті кокори (Скл., Святослав, 1959, 310)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 215.