КО́КО¹ виг. Уживається як присудок для позначення сокоріння курки. А курочка коко, да коко… Полетіла вгору високо (Чуб., V, 1874, 113).

КО́КО², а, с., дит. Яйце. Як хто вкоїть щось недоумкувате — гримають: «І ти вже — благовісне коко!» (Номис, 1864, № 421).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 215.

I. Коко меж. Выражаетъ клохтанье курицы. А курочка коко да коко. Чуб. V. 113.

II. Коко, ка, с. дѣтск. Яйцо.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 267.