КОКЕ́ТНО. Присл. до коке́тний. Мокрієвська знов весело й кокетно засміялась (Н.-Лев., IV, 1956, 335).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 214.