КОКАЇ́Н, у, ч. Отруйна речовина, яку добувають із листя коки й використовують як місцевий знеболювальний або наркотичний засіб. Для зниження чутливості слизової оболонки шлунка застосовують всередину кокаїн (Хвор. дит. віку, 1955, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 214.