КОЗУБНЯ́, і́, ж., рідко. Те саме, що ко́зуб. Гиря-мокутиря собаки дражнила; собаки за нею, вона з козубнею (Номис, 1864, № 9281); Стуга — діжка велика, .. бочка, луб’яна козубня, що сидухи носять на базар бублики, буханці і т. ін. (Номис, 1864, № 1404).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 213.

Козубня, ні́, ж. = Козуб. Гиря-мокотиря, собаки дражнила; собаки за нею, вона з козубнею. Ном. № 9281. Ум. Козубенька. Да й забрала той овес козубенькою увесь. Н. п. Із лик плетені козубеньки, з якими ходять по опеньки. Котл. Ен. IV. 58.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 266.