КОЗЕНЯ́, я́ти, с. Маля кози (у 1 знач.). Коло хатини Коза пасеться; а дитина І невеличке козеня У сінях граються (Шевч., II, 1953, 316); Весело підплигуючи, бігли, козенята (Шиян, Вибр., 1947, 135); * У порівн. Стрибав, як молоде козеня (Хотк., І, 1966, 152).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 211.

Козеня, ня́ти, с. Козленокъ. Одна козочка з козеням. Чуб. Ум. Козенятко. Дала мені моя мати козу з козенятком. Чуб. V. 1105.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 265.