КОЗЕ́ЛЬЦІ, ів, мн. (одн. козе́лець, льця, ч.) (Tragopogon L.). Рід багаторічної трав’янистої рослини родини складноцвітих. Он нагнулась тирса біла, Звіробій скрутив стебельці, .. Як зірки, горять козельці (Щог., Поезії, 1958, 106); [Марина:] Ідіть лиш у поле та нарвіть бабок, .. козельців… (Кроп., II, 1958, 318); На вогких місцях жовтіли козельці та ясніли незабудки (Оп., Іду.., 1958, 21); Лийся, дощику, навкруг — На поля, Баштан і луг.. На козелець, на паслін (Стельмах, Колосок.., 1959, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 211.