КОЗА́ЧЧИНА, и, ж. Доба в історії України (друга половина XV-XVIII ст.), коли козаки вели визвольну боротьбу проти шляхетської Польщі й турецько-татарських загарбників.— Велике містечко [Опішня] і давнє… Ще за козаччини воно славилося… (Мирний, IV, 1955, 372); Тільки «чорні могили», ці велетні степові, ці єдині свідки давньої бувальщини, славної козаччини, тільки-тільки що мріють(Л. Янов., І, 1959, 51); Вона відвідувала лекції в університеті і залюбки розповідала потім сестричкам про козаччину та Хмельниччину (М. Ол., Леся, 1960, 128).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 211.

Козаччина, ни, ж. Казатчина. Хто не пізнав би тут потомків старого Запорожжя, старої козаччини, одягнутої в мундири. Левиц. І. 258.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 265.

Коза́ччина — доба в історії України (друга половина XV—XVIIIст.), коли козаки вели визвольну бо­ротьбу проти шляхетської Польщі й турецько-татарських загарбни­ків. Тільки «чорні могили», ці велет­ні степові, ці єдині свідки давньої бувальщини, славної Козаччини, тільки-тільки що мріють (Л. Яновська).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 298.