КОЗАКУВА́ННЯ, я, с., заст., розм. Дія за знач. козакува́ти. Багато, мабуть, нагадав їм [козакам] Тарас [Бульба] знайомого й кращого, що буває в людині, яку зробили мудрою роки горя, праці, козакування і всяких злигоднів (Довж., III, 1960, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 210.

Козакування, ня, с. Козацкая жизнь. Господь наустив тебе взятись ізнов до козакування. К. ЧР. 22.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 264.