КОЗАКИ́Н, а, ч., заст. Чоловічий короткий каптан на гапликах із брижами ззаду та стоячим коміром. Вийняла жінка з скрині мій.. козакин: що порвалось — позашивала та швиденько й випровадила (Стор., І, 1957, 116); Серед сірих шапок і присипаних снігом спин впадає в око малиновий козакин комбрига (Рибак, Опов., 1949, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 210.

Козакин, на, м. Козакинъ. Вийняла жінка з скрині мій милиціонний козакин, що порвалось — позашивала. Стор. І. 161.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 264.