КОЖУ́Х, а, ч.

1. Довга, не вкрита сукном шуба з великим коміром, пошита звичайно з овечої шкури хутром до середини. Одягнувши нові, кримських емушків кожухи, стали [козаки] виходити (Кв.-Осн., II, 1956, 214); А сам сотник у кожусі.. Коло клуні похожає (Шевч., II, 1963, 201); Посеред двору на сіні, на килимі, укритий баранячим кожухом, хропів Тарас (Довж., І, 1958, 222).

2. техн. Оболонка, накриття, футляр і т. ін. для ізоляції або запобігання пошкодженню споруд, механізмів чи їх частин. Будинки дериваційної ГЕС, у яких встановлюють турбіни у металевому кожусі, звичайно мають конічну всмоктувальну трубу (Довідник сіль. будівельника, 1956,188); Клепальники клепали кожух домни (Донч., І, 1956, 160); Іноді бої тяглися годинами.. Закипала вода в кожухах кулеметів (Гончар, II, 1959, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 208.

Кожух, ха, м. Тулупъ, шуба. Казав пан — кожух дам, та й слово його тепле. Ном. № 4517. Трудно літом без корови, а зімою без кожуха. Ном. № 560. Ум. Кожушок. Ув. Кожушище. Тілько зосталось стареє волище, дране кожушище. Рк. Макс.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 263.

кожу́х (зменшене — кожушо́к) — довга, не вкрита сукном шуба з ве­ликим коміром, пошита звичайно з овечої шкури хутром до середи­ни; згадується в пам’ятках XII ст. і в «Слові о полку Ігоревім»; у ко­зацькі часи звичайний чоловічий і жіночий одяг; у різних місцях ко­жухи мали відмінності у крої й оздобленні; як про важливий атрибут зимового одягу кажуть: «Без кожуха скруха», «Без кожуха нема духа», «Кожух та свита, то й душа сита»; ознака статків, заможності, тому кажуть: «От такі наші вжит­ки: ні кожуха, ні свитки» або «Ой будь, зятю, багатий, як той кожух пелехатий!»; про недоречну пораду кажуть: «Теплий кожух, не на мене шитий». Казав пан — кожух дам, та слово його тепле (прислів’я); Трудно літом без корови, а зимою без кожуха (приказка); Чужий кожух не гріє (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 296.