КОВТЬО́БА, и, ж., діал.

1. Ковбаня. А вже кабана то шукай де-небудь біля ковтьоби (Сл. Гр.).

2. зневажл. Про незугарну, неохайну людину. Другі дівчата розбирали: то красивий, то ковтьоба, то зух, а для неї [Галі] вони [парубки] всі рівні (Мирний, IV, 1955, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 206.

Ковтьоба, би и ковтьо́бина, ни, ж. Оставшееся на лукахъ послѣ половодья углубленіе въ землѣ, наполненное водою и заросшее осокою. А вже кабана то шукай де небудь біля ковтьоби. Черном. и Крем. у. Там така твань та такі ковтьоби, що й волами звідтіля не виїдеш. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 262.