КОВПАЧО́К, чка́, ч.

1. Зменш. до ковпа́к. За кілька хвилин легкою ходою підійшов сам завідувач, одягнений у коротку білу куртку та в білий ковпачок (Руд., Вітер.., 1958, 75); Практикують в овочівництві захист рослин від приморозків гончарними ковпачками (Овоч., 1956, 42); Сама пляшка [термоса] затикається звичайним корком, а зверху закручується металевим ковпачком, який можна використовувати як склянку (Фізика, II, 1957, 29).

2. Їстівний гриб родини зморшкових. Ковпачок піхвястий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 205.