КОВИ́Л, у, ч., діал. Ковила. Повік не забудемо світлих могил! Дорогу до них не покриє ковил! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 132).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 205.