КОВЗАНЦІ́, і́в, мн. (одн. ковзане́ць, нця́, ч.). Зменш.-пестл. до ковзани́. Василь швидко на ковзанцях по чистому льоду летить (Коп., Як вони.., 1948, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 204.