КОВЗАНИ́, і́в, мн. (одн. ковза́н, а́, ч.). Вузькі сталеві полозки, які прикріплюють до взуття для ковзання по льоду. Літає малий Микита на ковзанах, як птах (Вас., II, 1959, 120); Роботи хоч завались. Один на всю школу.. Тому ковзана.. полагодити, тому черенка до ножа (Головко, II, 1957, 214); Закінчилися змагання на першість світу серед жінок у швидкісному бігу на ковзанах (Рад. Укр., 14.II 1961, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 204.