КОВЕ́РТА, и, ж., заст. Конверт. Целя вспокоїлася, ..підняла лист і розтяла коверту ножицями (Фр., II, 1950, 297); Він.. заклав руку в кишеню і витяг лист.» Роздер коверту і читав (Коцюб., II, 1955, 221).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 204.