КОВЕ́Р, вра́, ч., заст., діал. Килим. Тут малиновий ковер на всю долівку, малинові дивани і крісла (Вовчок, І, 1955, 374); Килимові вироби на Україні мали різні назви. Найдавнішою з них є «ковер» (Нар. тв. та етн., 2, 1961, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 203.

Ковер, вра, м.

1) Коверъ. Вас. 171. Од свата до свати доріжка услата шитими коврами. МУЕ. III. 102.

2) Одѣяло. Мил. 162. Ум. Кове́рець. На віз посадила та коверцем заслала. МУЕ. III. 159. Ночувало, моя матінко, під коверцем. Мил. 162.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 261.