КО́ВДРА, и, ж. Тепле вкривало, звичайно на ваті, яким люди накриваються в постелі. Юзя лежала, укрита двома ковдрами і хутром, вся посиніла від холоде (Л. Укр., III, 1952, 635); Вона стелить їм на канапі, вкладає спати і вкриває ковдрою, щоб не холодно було (Чорн., Визвол. земля, 1950, 17); * Образно. Спала природа під ковдрою білою (Олесь, Вибр., 1958, 222); * У порівн. Снігу навалило вище колін, він лежав важкою ковдрою на землі (Сенч., На Бат. горі, 1960, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 203.

Ковдра, ри и ковдря, рі, ж. Одѣяло. Котл. Ен. Слов. Г. Барв. 363. Въ крестъянскомъ быту очень плотное рядно́, служащее одѣяломъ или подстилкой вмѣсто тюфяка. Вас. 168.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 261.

ко́вдра = ко́вдря —

1) грубе до­моткане рядно для вкривання чи підстилання; пізніше — коц із під­шивкою, а також фабричне одіяло;

2) тільки ко́вдря — іронічно про неповоротку, невправну госпо­диню.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 295.