КОВГА́НКА, и, ж.
1. Дерев’яна ступка для товчення сала. — Не знайдете ні товкача, ні ковганки, бо ці.. ледащиці не затовкують салом борщу (Н.-Лев., І, 1956, 602); Обчищають дві-три головки часнику, товчуть у ковганці, підливаючи трохи води, змішують з олією і трохи солять (Укр. страви, 1957, 242).
2. діал. Шматок криги або облитий водою й заморожений кізяк, на якому діти спускаються з пагорбка.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 203.