КОВБО́Й, я, ч. У західних штатах США — пастух-вершник, що пасе табуни коней у степах. Численні асканійські строковики ввижаються їм якимись покірними, чемними, мальовничими ковбоями… (Гончар, Таврія, 1952, 140); Він перечитував Рідів роман про дивні пригоди відважних ковбоїв (Уп., Вірші.., 1957, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 203.